Виховна робота

Мотоцикл і безпека. Правила для мотоциклістів та пасажирів мотоцикла. Небезпека керування транспортним засобом у нетверезому стані

Обміркуйте й обговоріть ситуацію. Тарас запропонував Дарині покататися на мотоциклі. Другого шолома в нього не було, але він сказав, що віддасть дівчині свій і не буде їхати швидко. Дарина замислилася, погоджуватися чи ні. Що б ви їй порадили?

Мотоцикл і безпека

Мотоцикл — це мрія багатьох підлітків. Мотоцикли можуть бути двоколісні, триколісні з бічною коляскою, триколісні (трайк) і чотириколісні (квадроцикл), снігоходи (мають гусеничний привід). Мотоцикли також відрізняються за своєю конструкцією й розмірами: мопеди, моторолери або скутери, мотоцикли різних типів: класичні, круїзери, турери, спортивні, шосейні, кросові, ендуро. Вони різні, вони красиві, вони бажані.

Але ніколи не забувайте, що мотоцикл — це один з найнебезпечніших транспортних засобів! Мотоциклісти потрапляють у смертельні ДТП у 29 разів частіше, ніж автомобілісти. Не слід купувати мотоцикл, щоб вашим ім’ям поповнилася «Книга пам’яті загиблих мотоциклістів», яка існує в Інтернеті.

Мотоцикл вимагає від свого власника надзвичайної уважності й надійних навичок водіння в різних ситуаціях та різних дорожніх умовах. Перед виїздом слід перевірити загальний стан мотоцикла: тиск у шинах, рівень мастила, провести загальний огляд.

Екіпірування мотоцикліста

На мотоциклістові обов’язково мають бути: цупкі штани й куртка, шолом, окуляри, наколінники, налокітники, рукавички, мотоботи або міцні черевики та інше необхідне екіпірування. Якщо мотоцикліст їде без рукавичок, то в разі падіння він може отримати серйозні травми рук, навіть якщо він рухається зі швидкістю 5 км/год.

Пасажир мотоцикла повинен бути одягнений так само, як і водій

Не слід переоцінювати себе й свій мотоцикл. Падіння та аварії рано чи пізно стаються з будь-яким мотоциклістом.

За статистикою, більшість ДТП за участю мотоциклістів стаються тоді, коли водій зустрічної машини повертає ліворуч. При цьому він може не помітити мотоцикла. Для того щоб вас було добре видно здалеку, слід завжди їздити з увімкненим ближнім світлом.

Пам'ятайте, що мотоцикліст завжди відповідає за свого пасажира

В аварії потрапляють навіть висококласні професіонали, а сам мотоцикл — це всього-на-всього машина, не застрахована від поломок. Наприклад, навіть під час руху в нього може заглухнути двигун або вибухнути колесо.

Звичайно, у конструкції мотоциклів передбачені елементи, призначені для зменшення небезпеки: захисне переднє скло, поперечна ручка на сідлі для пасажира, захисний щиток біля ніг водія мотоцикла, дуги безпеки, які не дають можливості мотоциклу повністю впасти на землю.

Правила для мотоциклістів та пасажирів мотоцикла

Для мотоциклістів не розробляються спеціальні Правила дорожнього руху, вони такі ж, як і для автомобілістів. Але є певні особливості:

• керувати мотоциклом дозволяється після досягнення 16-річного віку;

• особи, які керують мотоциклом, повинні мати посвідчення на право керування ним;

• під часу руху мотоцикла на водієві та пасажирові обов’язково мають бути застібнуті шоломи;

• не можна перевозити на задньому сидінні дітей або осіб, зріст яких менший за 145 см;

• кожний мотоцикл має бути обладнаний аптечкою;

• кожний мотоцикліст повинен мати знак аварійної зупинки;

• не можна їздити на мотоциклі, якщо немає захисних дуг;

• забороняється експлуатація мотоцикла, якщо немає спеціальних підніжок, а на сідлі — поперечних ручок для пасажира.

Захисні дуги на мотоциклі перебирають на себе всю силу удару при падінні

Знайдіть необхідну інформацію і дайте відповідь на запитання. Ви — пасажир мотоцикла. Мотоцикл зупинився на червоний сигнал світлофора. Чи можете ви при цьому спустити ноги на землю, якщо вам так зручніше?

Яких правил слід дотримуватися, якщо ви хочете їхати на мотоциклі з пасажиром?

• Пасажир має бути вдягнений у відповідний одяг, знати основні правила їзди на мотоциклі.

• У пасажира не має бути речей, які можуть потрапити в рухомі частини мотоцикла (наприклад таких, як довгий шарф).

• Пасажир має знати, що в кінці поїздки він мусить сидіти спокійно аж доти, доки ви не дозволите йому злізти.

• Під час поїздки спілкуватись із пасажиром досить складно, тому заздалегідь домовтеся про зрозумілі сигнали. Наприклад, постукування по спині може означати прохання зупинитися.

• Пасажир має знати, що в разі зупинки мотоцикла на червоний сигнал світлофора йому не слід спускати ноги на землю.

• Пасажир не повинен без зайвої на те потреби відволікати увагу водія, подавати знаки іншим учасникам руху.

• Мотоцикліст завжди відповідає за свого пасажира.З порадами бувалих мотоциклістів, до яких варто прислухатися, можна ознайомитися на сайті.

Про вимоги до водіїв мопедів, велосипедів, скутерів можна прочитати на сайті.

Небезпека керування транспортним засобом у нетверезому стані

Людина у стані алкогольного сп’яніння не здатна контролювати свої дії та з необхідною швидкістю реагувати на зміни дорожньої обстановки. Нетверезий мотоцикліст на дорозі несе загрозу і для себе, і для інших людей. Типові аварії для нетверезих водіїв — це виїзд на зустрічну смугу і лобове зіткнення. Наслідки таких аварій завжди трагічні.

Опорні точки. Мотоцикл — це один з найнебезпечніших транспортних засобів. Він вимагає від свого власника надзвичайної уважності й надійних навичок водіння в різних ситуаціях та різних дорожніх умовах. На мотоциклістові обов'язково має бути відповідне екіпірування, яке захищає його життя. Є певні правила, які повинні виконувати мотоциклісти та пасажири мотоцикла.

Конкурсна робота учениці 11 класу Холминської ЗОШ І-ІІІ ступенів Авдієвської Катерини Олександрівни

   Що таке волонтерство і хто такі волонтери? Мені здається, що одного поняття, у даному випадку, буде недостатньо. У моєму розумінні, волонтер – це людина з чистою совістю, доброволець із багатою душею. Не кожна людина знайде вільний від навчання та роботи час, щоб присвятити його світу, своїй країні, людям.

   Волонтерство – це насамперед відношення людей одне до одного. Це допомога людині просто тому, що вона ЛЮДИНА. Для сучасного суспільства волонтерська діяльність – це те, що допомагає людині залишатися людиною, що розтоплює крижані серця… Прикладів волонтерської діяльності безліч, і це чудово.

  Я ж хочу розповісти про волонтера Хілю Аллу Олександрівну, жительку партизанського краю Холми.

  У 2014 році за тиждень перед Паскою обстановка в країні була напружена. У цей час відбувся автопробіг Миру, який організували активісти  прикордонних районів Чернігівської області– Семенівського, Корюківського, Щорського та Городнянського. За покликом душі Алла Олександрівна теж брала в ньому участь.

  Під державним прапором України колона з 60 машин рухалася від Щорса до Городні через блок-пости. Мета цього пробігу: Україна – єдина, незалежна держава. Серед українців були татари, тож на вітру розвівався і кримсько-татарський прапор.

 Машини везли солодощі, продукти від місцевого населення для воїнів у Гончарівське. Місцеве населення, навіть старенькі дідусі та бабусі, зустрічали машини зі словами на вустах «Слава Україні!». Армія потребувала моральної і матеріальної підтримки.Скільки радості було в очах воїнів, коли волонтери приїхали на блок-пости!

 Під час цієї благодійної акції Алла Олександрівна познайомилася з корюківськими активістами – людьми доброї волі – Синютою Олександром, Панюковим Валерієм, Величком Віктором, Мицем Юрієм, Аніщуком Володимиром, сім’єю Гаврюшів, які згодом стали найкращими друзями для неї.  Це був лише початок волонтерської діяльності…

    А потім хвилювалася Алла Олександрівна за рідного синочка, який перебував у луганському аеропорту. Боліло материне серце, коли не виходив на зв'язок.. Переживала за всіх захисників цілісності України, які знаходилися в зоні АТО. Її чоловік неодноразово виїжджав на передову, а молодший син надсилав кошти, щоб мати могла придбати речі, необхідні для атовців.

    У 2014 році надіслали в зону АТО бронежилети та каски. Потім провели акцію «Корюківщина – єдина» і на зібрані гроші придбали біноклі. Для односельців Шкеля Михайла та Скиби В’ячеслава купили бензопилу. Останній пункт виїзду – Широкине, до підрозділу морської піхоти.

   А в рідних Холмах теж кипіла робота: плели захисні сітки. До цього залучили учнів місцевої школи, які ж відразу відгукнулися, адже ми – юні патріоти України. Вірили, що ворог не побачить наших бійців, затримає снаряди,  бо в ці сітки ми вклали всю любов і повагу до тих, хто захищав цілісність України.

   Я теж частинка волонтерства. Разом зі старшокласниками проводили благодійні акції. Так, для протезування пораненого бійця, жителя Чернігова, Шовкового Сергія наша школа надіслала певні кошти. Батьки Сергія були вдячні дирекції за підтримку і надану матеріальну допомогу.

  А скільки дитячої теплоти вклали наші учні в окопну свічечку, щоб вона не тільки допомогла бійцям розігріти їжу взимку, а й зігріла їх серед снігів! Учні приносили парафін для свічок, а потім власноруч робили їх.

Сільські активісти-жінки, серед них  Алла Олександрівна, зараз збираються в Будинку культури, де роблять ляльки-обереги.  На фронт уже відправили тридцять, а в центральний Киівський військовий госпіталь – сто три… Ця лялька – ніби мати, що стоїть над головою синів, щоб уберегти їх від ворожої кулі, допомогти вистояти, витримати випробування.

  Ми ж, школярі, під керівництвом сільської майстрині Деньгуб Ірини виготовили карту України «Єдина Україна» із пластмасових кришечок, прикріплена вона на одній із стін нашого навчального закладу – біля музичної школи. Ці кришечки збирали учні школи, а жовті надійшли аж із Яготина(Алла Олександрівна доклала до цього зусиль, там у неї живуть гарні знайомі, небайдужі люди). Планує дирекція школи, зокрема чудовий заступник директора з виховної роботи Валентина Степанівна, під керівництвом і з безпосередньою допомогою якої учні робили карту України, створити портрет Тараса Шевченка в народному стилі… Адже великий Кобзар хотів бачити Україну вільною і незалежною. Його мрії здійснилися. Тепер ворог знову хоче знову позбавити права українців вільно жити. Ні, цього не станеться, ми не дамо поневолити нас!

  Волонтери – це люди, що змінюють світ, роблять його людяним, кращим, підтримують у людині людину, надихають на творчість, спонукають до дій. Я йду в доросле життя, я випускниця Холминської школи, я продовжуватиму приносити людям радість, надаватиму допомогу. Це моє рішення. Бо людина починається з добра, а добро – це милосердя, чуйність. 
   Долучайтесь, люди доброї волі, до благодійництва!